У неділю, 13 вересня, за православним календарем ПЦУ згадують священномученика Корнилія Сотника, єпископа. У цей же день припадає передсвято Воздвиження Чесного Хреста Господнього, а також річниця оновлення Єрусалимського храму Воскресіння Христового. Корнилій відомий як перший представник язичницького світу, який після слів апостола Петра охрестився разом зі своєю сім’єю, що стало знаковим етапом для поширення християнства поза юдейською спільнотою.
Святий Корнилій мешкав у Кесарії Палестинській протягом I століття та командував військовим загоном Італійської когорти. У книзі Діянь апостолів зазначається, що, попри язичницьке походження, він відзначався глибокою побожністю, постійно молився й підтримував нужденних.
Під час однієї з молитов Корнилію з’явився ангел, який сповістив, що його доброчинність та молитви помічені Богом, і порадив направити гінців до Йоппії за апостолом Петром. Сотник негайно виконав цю вказівку. Водночас Петрові, який перебував у Йоппії під час молитви, було дано видіння: з небес спускалося велике полотнище з різноманітними птахами та звірами, а голос звише наказав не вважати скверним те, що очистив Господь. Це стало знаком відкриття християнського вчення для неюдеїв.
Прийшовши до Кесарії на запрошення посланців, Петро застав у домі сотника його близьких та знайомих. Апостол розповів про життя, смерть на хресті, воскресіння й учення Ісуса Христа. Під час проповіді на присутніх зійшов Святий Дух, після чого Корнилій та його родина прийняли хрещення.
Склавши військові обов’язки, Корнилій присвятив життя проповідництву і, за переказами, був висвячений Петром у єпископи. За різними джерелами, він служив у Кесарії або в місті Скепсис, що в Малій Азії. У Скепсисі він сприяв знищенню язичницького храму Аполлона, навернувши до віри місцевого очільника та багатьох городян. За свою діяльність святий зазнав гонінь і прийняв мученицьку кончину, через що постає в церковному календарі як священномученик.
У народній традиції 13 вересня знане як Корнилів день, який символізував межу між літом та осінню. Господарі намагалися завершити збирання коренеплодів — буряків, моркви, ріпи й редьки, щоб зберегти врожай від перших приморозків. Зібрані овочі ретельно сортували, а пошкоджені споживали першочергово, аби запобігти псуванню інших запасів у льохах.
До цього дня також готували комори та погреби, перевіряли зерно та картоплю, пекли хліб або коржі з нового врожаю, якими ділилися з близькими та сусідами. За прикладом Корнилія особливу увагу приділяли милостині й допомозі тим, хто її потребував.
Народні звичаї застерігали цього дня від сварок, лихослів’я, жадібності та зневажливого ставлення до бідних. Водночас у церкві наголошують, що заборони на хатню працю чи рукоділля є лише народними повір’ями, а не церковними правилами. Найкращим проявом шанування святого вважається відвідування храму, молитва та реальні добрі справи для нужденних.