У Збройних Силах існує дві основні проблеми з відзнаками, про які рідко говорять. Перша проблема – це різноманіття значків. Сьогодні кожен підрозділ має свої відзнаки: батальйони, бригади, корпуси та регіональні управління. Протягом чотирьох років деякі роди військ змінювали свої відзнаки тричі, з приходом кожного нового командувача. Іноді бригади створюють кілька відзнак одночасно та нагороджують ними свій особовий склад. Іноді командири купують відзнаки у волонтерів, які їх продають, і видають їх під своїм підписом. Цей хаос виникає через те, що штаби не бажають оформлювати офіційні подання на державні нагороди. Оформлення таких подань вимагає збору даних, подачі їх вищому керівництву та відстеження їхньої долі. Набагато простіше створити власний «Хрест патріота» чи «За вірну службу» трьох ступенів і нагороджувати ними на власний розсуд. Ці значки цінують лише ті, хто їх видає; вони не мають ані ваги, ані статусу. Їх не прикріплять на кітель і не вдягнуть для парадного фото. Цей металобрухт займає місце державних відзнак, на які колись не було оформлено документи. Кожен командир прагне мати свою нагородну систему: хтось через повільність офіційної системи, більшість – щоб задовольнити власне его. В результаті бійці отримують бутафорію, яку не можна показати, бо це викличе сміх. Друга проблема – заплутаність офіційної нагородної системи. Відзнаки можуть видавати головком, міністр оборони та президент. Однак немає жодних документів, які б чітко визначали, за що саме слід нагороджувати. Ніхто не знає, за який внесок потрібно отримати «За зразкову службу» від Міністра оборони, а за що — «За сумлінну службу» від головнокомандувача. Ніхто не може визначити, який вчинок заслуговує на «Лицарський хрест», а який — на «Залізний». Наприклад, «Хрест доблесті», «Хрест пошани», «Золотий тризуб», «Захиснику України», «За військову доблесть» — всі ці нагороди вручаються за «корисну службову діяльність». Міністр має ще хрести для кожного роду військ, і вони також мають три ступені. Якщо зібрати всі нагороди разом, це створить враження мундиру північнокорейського генерала. Наявність кожної відзнаки не пояснює, за що саме її отримали. Підстави для нагородження прописані неясно, критерії не визначені. Усе вручається «на око». Кількість знецінює якість. Відзнаки не говорять нічого про свого власника. Невизначеність підстав для нагородження ставить під сумнів внесок того, хто нагороду отримує. Звісно, можна сказати, що зараз війна і не час для цього. Але насправді все навпаки.