Сьогодні всі економічні видання активно обговорюють новий прояв TACO-ефекту. Після оголошення Дональда Трампа про призупинення військових дій проти Ірану акції зросли, а ціни на нафту знизилися. Які ж втрати зазнає Росія внаслідок цього? Орієнтовно 0,9 мільярда доларів на нафті та 0,2 мільярда на газі. Також можна очікувати, що розмови про скасування санкцій проти РФ та введення нових зупиняться. Деескалація між США та Іраном вже почала впливати не лише на короткострокову ринкову динаміку, а й на загальний баланс сил у контексті санкційної політики та енергетичних доходів Росії. Реакція ринку була миттєвою: після заяви Трампа про двотижневе перемир’я та відкриття Ормузької протоки ціна на нафту Brent знизилася з пікових $110 до $94–95 за барель, WTI – до $95, а російська Urals – з $116 у порту Приморськ до $92–95. Це не просто технічна корекція, а швидке “вимивання” воєнної премії, закладеної в ціни через ризик блокування Ормузу, через який до війни проходило близько 20% світових нафтових потоків. Якщо взяти базовий сценарій, де ціна Urals знижується з $116 до $85 за барель, Росія недоотримує приблизно $31 з кожного бареля. При поточному рівні морського експорту нафти, що становить близько 4,0–4,2 мільйона барелів на добу, це означає втрату виручки близько $120–130 мільйонів доларів щодня, або приблизно $0,85–0,9 мільярда на тиждень. Навіть якщо врахувати зниження фізичних обсягів через удари по інфраструктурі, масштаб недоотриманої виручки залишиться на рівні близько $0,65–0,7 мільярда на тиждень. Це лише наслідок зміни цін, без урахування подальших політичних рішень. Більш жорсткий сценарій може виникнути, якщо США вирішать не продовжувати неформальні винятки для російської нафти на індійському напрямку. Нагадаю, що виняток був наданий 5 березня 2026 року на 30 днів, але 19 березня США видали оновлену ліцензію, продовживши дію до 11 квітня 2026 року. У суботу ми дізнаємося, чи буде чергове продовження цього винятку. У період ескалації Росія змогла вийти з традиційного дисконту до Brent у $10–13 і навіть продавала деякі партії з премією. Якщо дисконт повернеться і глобальна ціна на Urals знизиться до $72–75 за барель при Brent -$85, втрати відносно пікового рівня $116 перевищать $40 за барель, що призведе до втрати $1,2–1,3 мільярда недоотриманої виручки на тиждень, або близько $0,9–1,0 мільярда за консервативного сценарію з нижчими обсягами експорту. Таким чином, деескалація створює подвійний ефект: зниження глобальної ціни та повернення структурного дисконту для російської нафти. Газовий сегмент реагує повільніше, але також формує відчутний негативний вплив для Росії. На піку ескалації ціни на європейському хабі TTF піднімалися до $600–750 за тисячу кубічних метрів, після чого стабілізувалися в діапазоні $500–650. Для трубопровідного експорту через TurkStream, який наразі становить близько 55 мільйонів кубічних метрів на добу, зниження ціни на $100 за тисячу кубічних метрів означає приблизно $35–40 мільйонів недоотриманої виручки щотижня. Основний удар припадає на сегмент СПГ: за обсягів близько 1 мільярда кубічних метрів на тиждень і зниження ціни з -$900 до -$750 за тисячу кубічних метрів Росія втрачає ще близько $150 мільйонів на тиждень. Загалом газовий сектор приносить додаткові втрати в розмірі $150–200 мільйонів щотижня, що підвищує загальний ефект від деескалації до приблизно $1,0–1,5 мільярда на тиждень, враховуючи нафту. Проте ключовий ефект не обмежується лише прямими втратами доходів. Росія втрачає так звану воєнну премію — додаткову надбавку до ціни, що виникає не через баланс попиту і пропозиції, а через ризики. Під час ескалації ринок закладав сценарії перебоїв у постачанні, атаки на інфраструктуру та блокування Ормузу, що підвищувало ціни. Росія отримувала цю ренту автоматично, навіть без збільшення видобутку. Падіння цін на 10–15% за один день після оголошення перемир’я свідчить про зникнення цієї премії. Це структурна втрата, яку Росія не може компенсувати, оскільки не контролює джерела цих ризиків. Не менш важливим є політичний аспект. Протягом останнього місяця в ЄС сформувалася коаліція, яка виступає проти посилення санкцій. Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо відкрито закликав переглянути обмеження на російські енергоносії, аргументуючи це необхідністю забезпечення енергетичної безпеки. Угорщина під керівництвом Віктора Орбана продовжувала блокувати нові санкційні ініціативи, пов’язуючи свою позицію з потребою збереження доступу до дешевої енергії. Ця коаліція стала ключовим фактором у блокуванні 20-го пакета санкцій ЄС, затримках із продовженням персональних санкцій та створювала ризики для нових фінансових рішень на користь України. Основний аргумент цієї позиції полягав у економічному аспекті: високі ціни на енергію роблять санкції політично і соціально дорогими для Європи. Зниження цін на нафту та стабілізація газового ринку підривають цю аргументацію. Менший інфляційний тиск і зниження витрат для промисловості та домогосподарств зменшують політичну ціну санкцій. У таких умовах зростає ймовірність повернення до обговорення 20-го пакета санкцій, посилення заходів проти тіньового флоту, обмежень у сфері страхування та перевалки, а також прискорення реалізації політики REPowerEU. Деескалація не лише зменшує доходи Росії, а й знижує її здатність політично впливати на санкційний процес через фактор високих цін. В результаті деескалація в Ірані створює для Росії комплексний негативний ефект. Вона втрачає доходи від експорту нафти і газу, втрачає воєнну премію, що формувала додаткову ренту, і одночасно втрачає політичний ресурс у Європі, заснований на страху перед високими цінами. Це означає, що навіть короткострокове перемир’я вже працює проти російської економічної моделі, яка базується на поєднанні енергетичних доходів і геополітичної нестабільності.