У Росії все більше публічних осіб — від політиків до блогерів та інфлюенсерів — відкрито критикують владу, стан економіки та наслідки війни проти України. Про це у колонці для The Telegraph пише британський журналіст і історик Оуен Меттьюс, наголошуючи, що уявлення про “непохитність” Володимира Путіна починає давати тріщини.
Одним із найрезонансніших сигналів стала заява лідера Комуністичної партії РФ Геннадія Зюганова. Виступаючи в парламенті, він застеріг від ризиків економічної нестабільності, порівняв поточну ситуацію з потрясіннями початку ХХ століття та подіями 1917 року і назвав можливі “кризові явища” серйозним викликом для держави.
Одночасно в російському інформаційному просторі активізувалися блогери та інфлюенсери, які раніше переважно оминали політичні теми. Тепер вони дедалі частіше говорять про зростання цін, інфляцію, труднощі бізнесу та перебої в роботі цифрової інфраструктури, зокрема про періодичні обмеження мобільного інтернету в окремих регіонах.
Помітний резонанс спричинило і відеозвернення Вікторії Боні. У ньому вона заявила про глибокий розрив між владою та суспільством, а також про поширений страх перед державними структурами. Її слова широко розійшлися в мережі та викликали коментар речника Кремля Дмитра Пєскова.
До критичних оцінок долучаються також колишні політики та інші публічні фігури, зокрема й ті, хто раніше підтримував офіційну позицію. Серед ключових тем — уповільнення економіки, закриття підприємств через борги та посилення соціальної напруги.
Навіть частина провоєнних блогерів уже визнає проблеми, пов’язані з ударами по військовій та енергетичній інфраструктурі на території Росії.
Водночас аналітики не розглядають ситуацію як системну політичну кризу. Економіка РФ, як і раніше, залишається відносно стабільною завдяки державному контролю та доходам від експорту енергоносіїв, хоча інфляція зберігається високою, а процентні ставки — підвищеними.
У деяких регіонах короткострокове зростання підтримують виплати військовим і компенсації родинам загиблих, що стимулює споживчий попит.
На думку експертів, головна зміна полягає не в економічних показниках, а в суспільних настроях: критика влади стала публічнішою, хоча зазвичай і далі набуває непрямих форм через чинні закони про покарання за дискредитацію армії.
Підсумовуючи, автор зазначає, що ознак швидкої політичної трансформації немає, однак у конструкції політичної стабільності поступово накопичуються напруження.