Україна після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни дедалі ширше залучає дистанційно керовані наземні системи до виконання бойових завдань. Як пише The Independent, ці комплекси поступово перебирають на себе частину функцій, які раніше виконувала піхота.
Раніше президент Володимир Зеленський повідомляв, що бійці 3-ї окремої штурмової бригади вперше звільнили ділянку території, застосувавши тільки безпілотні наземні комплекси та дрони. За його словами, під час операції на північному сході Харківської області минулого року українські підрозділи змусили противника відступити без участі піхоти і без втрат з українського боку.
Командир ударного підрозділу безпілотних наземних комплексів NC13 Микола Зінкевич, який брав участь в операціях на Харківщині, розповів, що бригада вивчає можливість значно розширити застосування роботизованих систем. Ідеться про поступову передачу наземним дронам до 30% завдань, які нині виконує піхота, передусім у найнебезпечніших зонах.
Зінкевич пояснює цю логіку просто: там, де ризик для військових є найбільшим, має працювати техніка. За його словами, безпілотні системи вже виконують частину штурмових і допоміжних завдань, тоді як піхота поступово переходить до більш спеціалізованих ролей.
Військові також підкреслюють, що наземні роботи помітно знижують навантаження на підрозділи на передовій. Оператор і старший сержант Ярослав Дробиш зазначає, що такі системи дедалі частіше залучають до логістики, зокрема для доставки боєприпасів і спорядження, що дає змогу зменшити ризики для особового складу.
Він називає це новим етапом війни і наголошує, що фронтовий досвід особливо чітко показує цінність технологій, здатних зберігати життя військових.
У матеріалі The Independent йдеться, що Україна фактично стала одним із лідерів у розробці та бойовому використанні наземних роботизованих систем, хоча на початку цей напрям розвивався без усталеної доктрини. Дослідники KSE Institute, BRAVE1 і Defence Builder оцінюють, що за останній рік ринок безпілотних технологій в Україні зріс майже на 500%.
Ці системи вже відчутно змінили фронтову логістику. Якщо солдат зазвичай несе близько 20 кг вантажу, то наземні дрони можуть доставляти від 200 до 600 кг спорядження безпосередньо на передові позиції.
За словами Зінкевича, його підрозділ за останні місяці провів понад сотню операцій із застосуванням наземних роботів. Під час цих місій уражали живу силу противника, укріплення та командні пункти.
Серед зразків техніки, які активно застосовують, згадується платформа TW12.7 української компанії DevDroid. Це роботизований наземний засіб, який може оснащуватися кулеметом “Браунінг” і використовується як для підтримки, так і для ударних завдань.
У компанії-виробнику зазначають, що головним завданням розробки є швидка адаптація до змін на полі бою, щоб системи не втрачали актуальності протягом року. Там також наголошують на тісній співпраці з військовими для постійного вдосконалення техніки.
За даними виробника, частина таких роботів втрачається під час бойового застосування, і в зоні інтенсивних боїв це вважається очікуваним ризиком.
Водночас експерти застерігають і щодо потенційних ризиків масового використання дистанційно керованої зброї. Зокрема, через фізичну віддаленість оператора від поля бою може знижуватися “поріг” застосування сили, що ускладнює контроль за наслідками ударів.
Попри це, дослідники підкреслюють, що Україна змушена розвивати такі технології в умовах війни. Водночас країна поступово напрацьовує власний досвід, який у майбутньому може вплинути на стандарти використання роботизованих систем у збройних конфліктах.
Раніше ми писали, що російські окупаційні війська змінюють тактику застосування безпілотників, дедалі частіше використовуючи дешеві дрони типу “Молнія” для атак у прифронтовій зоні. Попри низьку вартість, такі апарати створюють суттєве навантаження на українську систему тактичної ППО та змушують шукати нові підходи до радіоелектронної боротьби (РЕБ) і виявлення цілей.