Православна Церква України десятого вересня вшановує пам’ять трьох рідних сестер — святих мучениць Минодори, Митродори та Німфодори. Вони з’явилися на світ у Віфінії на початку IV століття та прийняли смерть за християнську віру. Ця дата припадає на період післясвята Різдва Пресвятої Богородиці. Видання “Апостроф” розповідає про життєвий шлях цих трьох сестер, причини їхньої відмови від багатств, а також про народні звичаї й прикмети, пов’язані з цією осінньою порою. Уродженки історичної області Малої Азії Віфінії, сестри вирішили присвятити своє існування молитовному служінню Всевишньому в розпал гонінь на християн. Залишивши звичний світ, вони знайшли прихисток у відлюдному куточку поблизу гарячих джерел Піфії, де вели молитовний і пісний спосіб життя в усамітненні. Згодом про них дізналися місцеві жителі, оскільки до жінок зверталися недужі з проханнями про зцілення через молитву. Чутки про трьох християнок дійшли до правителя Фронтона, який наказав підлеглим привести їх до нього. Спочатку чиновник не вдавався до насильства, пропонуючи жінкам багатства, почесті та вигідне заміжжя в обмін на зречення віри. Однак сестри відповіли категоричною відмовою, зазначивши, що не проміняють віру на блага цього світу. Тоді Фронтон відправив їх до в’язниці та наказав катувати. Старша з них, Минодора, першою прийняла мученицьку кончину. Через кілька днів правитель звелів привести Митродору з Німфодорою, показавши їм тіло загиблої сестри заради запукування та зречення Христа. Проте жінки виявили стійкість і прийняли однакову долю з сестрою. По завершенні їхнього земного шляху віряни поховали сестер разом. За церковними переказами, у часи імператора Костянтина Великого на місці поховання звели храм. Церковна традиція бачить у них втілення стійкості у вірі та духовної єдності, адже вони не покинули одна одну перед лицем смерті. У народному календарі десяте вересня відоме як Минодори. У цей час селяни завершували польові роботи, намагаючись зібрати врожай до приходу тривалих осінніх дощів. В окремих районах збирали хліб, вивозили намолочене з полів до скирт, пильнуючи сухості зерна. Паралельно збирали яблука, викопували коноплі, завершували городні справи та сіяли озимину, якщо це не було зроблено раніше. Календарний період ознайомлювався переходом від літніх завдань до осінньої підготовки: господарі перевіряли комори, сушили городину, перебирали зерно та формували запаси на зиму. Окремо тривав збір горобини для сушіння, заготовок і напоїв. У народній медицині ягоду цінували, а її врожай слугував підказкою для прогнозування зими. Десятого вересня уникали сварок, оскільки образ сестер символізував взаємодопомогу, родинну підтримку та примирення. Предки стежили за вітрами, птахами та рослинами, щоб передбачити погоду другої половини осені та майбутньої зими. Церква не забороняє хатню роботу в цей день, тому чутки про заборону прати, прибирати чи шити не мають підґрунтя в церковних канонах. Водночас народ радив не конфліктувати, не кривдити близьких і не залишатися байдужими до чужого лиха. Також за народними повір’ями не варто починати важливі справи поспіхом за наявності незавершених старих завдань, пришивати ґудзики чи виконувати деяку жіночу роботу, що належить до побутових забобонів. Сьогодні корисно відвідати храм і звернутися з молитвою до святих мучениць про духовну силу та підтримку. Доречно приділити час рідним, підтримати їх або помиритися. Для господарів день слугував нагодою завершити сезони збору врожаю та підготовки господарства до холодів. Головний же духовний сенс полягає в спадщині Минодори, Митродори та Німфодори, яка нагадує про цінність взаємної підтримки й вірності своїм переконанням. Напередодні “Апостроф” повідомляв про церковне свято 9 вересня та пов’язані з ним традиції.