Тіла, безліч тіл. Куди не глянь – всюди вбиті, закатовані люди: на вулицях, у автомобілях, у домівках. Я бачив багато смертей, але те, що сталося в Бучі, не зрівняється ні з чим. Вбивати жінок і дітей, складати їх у купи, розбивати голови і встромляти дерев’яні кілки в черепи – це робили не маніяки, не психопати, а звичайні російські солдати. Не один-єдиний – усі, масово. Окупанти знищували людей цілими родинами та навіть вулицями. На вулиці Івана Франка ми не змогли знайти свідків – у семи сусідніх будинках усі мешканці були вбиті. Людей, які йшли по воду, снайпери розстрілювали, як мішені. Київщина 2022 року залишиться в пам’яті назавжди. І я хочу, щоб світ також не забув. Щоб ті, хто сьогодні тисне руки росіянам, побачили, як вони купалися в крові невинних цивільних. Крок за кроком, ми збираємо докази проти кожного воєнного злочинця. У межах лише однієї «Бучанської справи» розслідуються обставини загибелі 358 осіб. Ідентифіковано 352 загиблих, тіла яких передані родинам. Виявлено 124 найзухваліші злочини, серед яких 84 вбивства та 40 випадків жорстокого поводження з цивільними. Загалом, за злочини в Бучі вже притягнуто до відповідальності 97 військовослужбовців рф, яким висунуто підозри, серед яких 10 командирів. На деокупованих територіях Київщини виявлено 1385 тіл, з яких 153 залишаються невпізнаними. Ці цифри не є остаточними. Є зниклі безвісти – їхній розшук триває. На момент деокупації ми мали 745 безвісно зниклих осіб, сьогодні залишилося 265. 31 березня 2022 року – день визволення Бучі. Я вірю, що рано чи пізно такий день настане для всіх окупованих територій.