Останнім часом часто виникає питання, чому російські атаки спрямовані саме на автозаправні станції «Укрнафти». Щоб зрозуміти дії Путіна, варто враховувати, що він керується не стільки розвідувальною логікою, скільки бандитськими «поняттями». Його справжнє становлення відбулося не в ПГУ КДБ, де він мав скромну посаду директора Німецько-радянського клубу культури в Дрездені, а в середовищі «Бандитського Петербурга». На посаді заступника мера він забезпечував розподіл потоків від нафтового та наркотрафіку порту між мафією, політиками та спецслужбами.
Вибір «Укрнафти» як цілі пояснюється тим, що частина цих АЗС раніше належала до мережі «Глуско», яка була конфіскована у Віктора Медведчука — друга Путіна та потенційного «губернатора Малоросії». На базі цих активів була створена державна мережа «Укрнафта». Існує думка, що в цій нафтовій історії була частка самого Путіна, тому атаки є «понятійною» відповіддю на привласнення того, що він та його оточення вважали своїм.
Якщо ця логіка вірна, то деякі АЗС можуть вціліти. Йдеться про станції, які досі пов’язані через Австрію з певною нафтогазовою групою РФ, ті, що належать родині президента однієї країни через держоператора, або ті, що реалізують білоруські нафтопродукти, приносячи прибуток Мінську. Виходить, що корупційна диверсифікація іноді стає елементом стійкості. Звісно, це лише припущення, але час покаже, чи справдиться цей прогноз.