Православна Церква України у суботу, 12 вересня, вшановує пам’ять священномученика Автонома, єпископа в Італії, який жив у період гонінь на християн за часів правління імператора Діоклетіана та прийняв мученицьку смерть під час звершення богослужіння. Видання “Апостроф” розповідає про життєвий шлях священномученика Автонома, а також про народні прикмети, заборони й традиції, пов’язані з цією датою. Святий Автоном народився в період III — на початку IV століття в Римській імперії. Будучи єпископом в Італії, він через жорстокі переслідування був змушений покинути рідні землі та вирушити до Віфінії, що в Малій Азії. У селищі Сореос він оселився в оселі християнина Корнилія і почав активно проповідувати. Згодом навколо нього сформувалася велика громада. Для вірян Автоном освятив храм на честь Архистратига Михаїла. Спочатку він висвятив Корнилія на диякона, а згодом — на пресвітера, тоді як сам продовжував місіонерську діяльність у різних регіонах. Після поновлення переслідувань за наказом імператора Діоклетіана єпископ переїхав до Клавдіополя на Чорноморському узбережжі, але згодом повернувся, щоб висвятити Корнилія на єпископа, після чого знову вирушив із проповідями до Лікаонії та Ісаврії, а згодом — у райони поблизу Лімни. Діяльність святого викликала лють язичницьких жерців після того, як новонавернені християни знищили один із язичницьких храмів. Язичники вирішили помститися і напали на церкву Архистратига Михаїла під час Божественної літургії, яку служив Автоном. Його схопили, піддали катуванням та вбили, а його кров обагрила церковний вівтар. Тіло святого з-під завалів дістала диякониса Марія та поховала за християнськими обрядами. Згодом на цьому місці звели храм, а через багато років знайшли його нетлінні мощі, після чого збудували нову церкву на честь священномученика. Святий Автоном увійшов до церковної історії як приклад єпископа-місіонера, котрий не полишав проповіді навіть під страхом смерті. Його пам’ять 12 вересня нагадує про відвагу, стійкість у вірі та служіння людям у найскладніші періоди. У народному календарі цю дату називали Артамоном-змійовиком, оскільки спостереження за природою на початку осені вказували на те, що змії залишають відкриті території в пошуках зимівлі. Предки намагалися обережніше пересуватися лісом, уникаючи високої трави, старих пнів і каміння. Навмисно турбувати чи знищувати змій заборонялося через давні повір’я та острах перед укусами. Також традиційно збирали горобину для заготовок, сушіння та приготування напоїв, цінуючи її корисні властивості. Селяни завершували господарські приготування до осені: прибирали городи, збирали пізній врожай, перевіряли запаси та готували сховища. 12 вересня вважалося сприятливим днем для гостинності: господині пекли хліб із нового збіжжя, готували каші, зокрема з ячменю нового врожаю, та запрошували до столу сусідів із родичами. Оскільки цей день збігається із завершенням циклу святкування Різдва Пресвятої Богородиці, для вірян це передусім час молитви та вдячності. Спостерігаючи за деревами, погодою та тваринами, люди намагалися передбачити прийдешні місяці. Церква не забороняє займатися пранням, прибиранням, шиттям чи іншою хатньою роботою в день пам’яті святого Автонома. Водночас народні звичаї радять уникати сварок, пліток, лихослів’я, лихих бажань та відмови в допомозі нужденним. Через повір’я про змій застерігали від необережних походів до лісу та нищення плазунів. Такі заборони є частиною народних вірвань, тоді як церква не встановлює обмежень на побутову працю чи відвідання лісу 12 вересня. У цей день радять відвідати церкву та помолитися священномученику Автономові про духовну міць і витримку, підтримати близьких чи поділитися їжею з бідними. Господарям варто завершити садові та городні роботи, підготувати врожай до зберігання та перевірити зимові запаси. Головний зміст свята полягає не у побутових заборонах, а у вшануванні сили духу та вірності своїм переконанням перед лицем випробувань. Наприкінці “Апостроф” нагадує про церковне свято 11 вересня та традиції, пов’язані з ним.