Російський «Африканський корпус» демонструє низьку ефективність у протистоянні з повстанськими угрупованнями, при цьому його утримання вимагає значних фінансових витрат. Як повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Кремль зіткнувся з серйозними проблемами в Малі та Буркіна-Фасо, де російські підрозділи не здатні оперативно реагувати на загрози.
«Африканський корпус», сформований на базі залишків ПВК «Вагнер» та підпорядкований Міноборони РФ, переважно виконує охоронні та інструкторські функції. Однак ці сили виявилися непідготовленими до асиметричних бойових дій. Ефективність управління знижує надмірна бюрократія та жорстка вертикаль: відсутність ініціативи у командирів на місцях змушує чекати рішень з Москви, що призводить до втрати територій, техніки та особового складу.
У липні 2026 року в Малі повстанці влаштували засідку, в результаті якої російський контингент та місцеві сили хунти зазнали значних втрат. За даними ГУР, російське командування не надало союзникам жодної підтримки. Це викликало невдоволення урядів Малі та Буркіна-Фасо, які фінансують російських найманців через гібридну модель оплати, що поєднує міжурядові розрахунки зі схемами колишньої ПВК «Вагнер», паралельно надаючи Кремлю доступ до корисних копалин.
Попри невдачі, Росія нарощує присутність. Якщо на кінець 2025 року контингент налічував 4 618 осіб, то в липні 2026 року він зріс до 6 180 осіб. Підрозділи також розгорнули у семи нових країнах: Того, Мадагаскарі, Сейшелах, Гані, Зімбабве, Мозамбіку та на Шрі-Ланці. Для оснащення використовуються БМП-3, БТР-82А, машини «Тигр» з модулем «Арбалет» та броньовані вантажівки УРАЛ. Проте, за оцінками розвідки, для успіху місцевих режимів потрібна значно більша кількість ресурсів.
Тим часом Україна посилює свою присутність у регіоні. За даними CNN, близько 15 українських фахівців з безпілотників працюють у Малі, надаючи навчання та технічну підтримку місцевим силам у боротьбі проти російських формувань.