Кабінет Міністрів України працює над новою пенсійною реформою, метою якої є підвищення добробуту літніх українців. У рамках реформи планується запровадження не лише солідарного рівня пенсійного забезпечення, а й двох нових рівнів: базового та накопичувального. “Апостроф” розглянув, які зміни пропонує уряд і які ризики пов’язані з їх реалізацією. Міністр соціальної політики, сім’ї та національної єдності Денис Улютін в інтерв’ю Forbes зазначив, що уряд має намір відмовитися від обов’язкового накопичувального рівня пенсійної системи. За його словами, нова модель пенсійної системи включатиме три основні елементи. Перший елемент — це базова виплата, яка буде надаватися після досягнення певного віку. Її мета — запобігти бідності серед людей похилого віку, які отримували низьку заробітну плату з різних причин. Нинішні пенсії не покривають навіть базових потреб, і нова система має це виправити, — зазначив міністр. Другий елемент — страхова складова, яка стане більш справедливою, оскільки залежатиме від тривалості трудової діяльності та обсягу сплачених внесків: “Вона не буде прив’язана до конкретного року виходу на пенсію чи середнього рівня заробітної плати”. Третій елемент — це перетворення спеціальних пенсій на професійні пенсійні схеми, що стосується, зокрема, великих пенсій прокурорів, суддів та деяких інших категорій громадян. “Ці витрати не повинні покриватися за рахунок солідарної системи чи державного бюджету, з якого фінансуються інші потреби”, — підкреслив Денис Улютін. Найважливішим аспектом майбутньої пенсійної реформи є відмова від обов’язкового накопичувального рівня. “Ми хочемо запровадити добровільну систему з автоматичним зарахуванням. Спочатку всіх автоматично включатимуть до накопичувальної системи зі сплатою внесків, але людина зможе відмовитися від цієї опції. У такому випадку вона повинна усвідомлювати, що отримуватиме виплати лише з солідарної системи”, — пояснив міністр. За його словами, подібна модель вже існує в Польщі. “Досвід європейських країн показує, що обов’язкова накопичувальна система не є ефективною”, — резюмував міністр. Світовий банк визначає п’ять рівнів пенсійного забезпечення. “Є базовий рівень, який не залежить від того, чи працювала людина. В наших грошах — це умовно 2000 грн. Перший рівень — солідарний, це те, що ми платимо ЄСВ. Другий — також обов’язковий — держава змушує громадян накопичувати на пенсію. Третій рівень — добровільний — те, що у нас через НПФ (недержавні пенсійні фонди — “Апостроф”) — громадянин може платити сам за себе, хоча найчастіше це робить роботодавець. Четвертий і п’ятий рівні — це нефінансовий рівень, коли мова йде про інфраструктуру, пільги — наприклад, безкоштовний проїзд або будинки для літніх людей”, — розповів експерт з пенсійних питань Тарас Козак. В Україні дискусії навколо накопичувального рівня тривають вже багато років. За цей час було сформовано перший рівень — солідарний, а також третій — добровільний накопичувальний (яким користується менше ніж 900 тис. людей). Раніше здавалося, що альтернативи запровадженню другого — обов’язкового накопичувального — рівня пенсійної системи немає. Але тепер уряд, схоже, вирішив, якщо не відмовитися від нього повністю, то запровадити його в спрощеному форматі. Як зазначає Тарас Козак, замість трирівневої пенсійної системи пропонується “2,5-рівнева”. Також викликає подив заява міністра соціальної політики Дениса Улютіна про те, що досвід європейських країн довів неефективність обов’язкової накопичувальної пенсійної системи. “Є випадки, коли вона не спрацювала, і з цим можна погодитися, — говорить Тарас Козак. — Були випадки, коли від неї відмовилися, наприклад, Польща, але й там, не те щоб відмовилися, — скоріше, скоригували. Але те, що накопичувальна система є неефективною, — я думаю, що більшість західних країн з цим не погодяться”. Схоже, нинішній уряд дійсно хоче використати польський досвід пенсійного забезпечення. “Польща пройшла обов’язковий період (з накопичувальними пенсіями), а потім сказала – далі добровільно”, — розповідає колишній заступник голови Пенсійного фонду України Віктор Колбун. “Їхньою проблемою було те, що система обліку виявилася недостатньо підготовленою для того, щоб вчасно розносити по індивідуальних рахунках всю необхідну інформацію — ми ж розуміємо, що це аналітичний облік, оскільки всі активи або у цінних паперах, або на банківських рахунках, які належать ZUS (Zakład Ubezpieczeń Społecznych — Управління соціального страхування — “Апостроф”), або у недержавних пенсійних фондах. В результаті люди досить довго не бачили своїх накопичень, що викликало серйозний суспільний резонанс”. На думку експерта, якщо накопичувальний рівень не буде обов’язковим, він просто не спрацює. Однак існують і інші ризики: “Якщо це буде введено централізовано — з єдиним накопичувальним фондом, де держава зможе приймати рішення, може виникнути конфлікт інтересів, оскільки у держави є бюджетні завдання, і в критичні моменти вона може втручатися в цю систему”. В будь-якому випадку, накопичувальний рівень не можна вводити до завершення війни, впевнений Віктор Колбун. “Проте, виходячи з умов, які будуть зафіксовані на момент закінчення війни, правомірно буде поставити питання, щоб якусь частину податків — скажімо, 2% — людина перераховувала у накопичувальний фонд, і так само роботодавець”, — розмірковує експерт. “Тоді можна буде серйозно говорити про якісне запровадження накопичувальної пенсійної системи. І на етапі розвитку країни вона зможе приносити велику користь, оскільки ці накопичення можна буде інвестувати в інфраструктуру, бізнес, виробництво”. Денис Улютін, обговорюючи проект пенсійної реформи, згадав про базову соціальну виплату, яка, нагадаємо, відповідно до класифікації Світового банку, є нульовим рівнем пенсійної системи. Проте, це питання залишається відкритим. “Зараз у нас несправедлива система — є мінімальна пенсія, і люди, які заслужили цю пенсію, її гарантовано отримують. Але тим, хто, згідно з розрахунками ЄСВ отримує менше, ніж мінімальну, дотягують до мінімальної — їм доплачують за рахунок Пенсійного фонду”, — зазначає Тарас Козак. Він вважає, що людина, яка сплачувала єдиний соціальний внесок (ЄСВ), або за яку це робив роботодавець, також має право на базову виплату. Віктор Колбун погоджується з тим, що базову пенсійну складову мають отримувати всі — чи майже всі українські пенсіонери. “Базова соціальна виплата має стосуватися 90-95% пенсіонерів (за виключенням найбагатших), і при цьому вона має бути однаковою — це фундамент, на який ставиться диференційована страхова пенсія, залежно від того, хто що зміг заробити”, — говорить експерт. “Зараз близько 50-60% пенсіонерів отримують пенсії від середнього рівня і нижче. Якщо ми введемо базову пенсію для них, ми знищимо диференціацію”. Але наразі з цим питанням немає повної ясності, як і з рештою, оскільки законопроект про пенсійну реформу ще доопрацьовується урядом. Тож українці поки залишаються без базової пенсійної виплати та накопичувальної пенсії. При цьому ключовим залишається питання фінансування, якого завжди не вистачає.