На Донеччині ситуація на лінії зіткнення не втрачає своєї гостроти. Загарбники інтенсифікують бої вздовж усього фронту та тиснуть одразу на кількох напрямках, серед яких найскладнішими залишаються Костянтинівський та Добропільський (Покровський). На останньому ворожі сили просунулися на ділянці між Шевченком і шахтою «Запорізька», а також проводять малі штурмові операції до шахти «Водянська». Бойові дії охопили території поблизу Матяшевого, Світлого, Білицького, Водянського та села Добропілля, що свідчить про залучення противником оперативних резервів.
Головна стратегічна мета ворога тут полягає у спробі дістатися міста Добропілля. Бої біля однойменного села демонструють прагнення росіян перенести активність безпосередньо до міської межі, адже між цими населеними пунктами близько двох кілометрів. Окупанти прагнуть взяти під контроль цей напрямок, що дозволить їм фактично оволодіти так званим Покровським напрямком. Крім того, вони націлені обійти з флангів Краматорсько-Слов’янську агломерацію та прокласти шлях у бік Дніпропетровщини.
Замість лобових штурмів армія РФ намагається охоплювати українські позиції з флангів, масово застосовуючи мотоциклетну піхоту та невеликі штурмові групи. Вони також накопичують сили в лісосмугах, використовуючи тумани та погану погоду для маскування. З початком опадання листя у жовтні прогнозується перехід ворога до глибоких проривів за допомогою бронетехніки.
Бійці бригади НГУ «Рубіж» інформують про сотні щоденних запусків російських FPV-дронів, які націлені на логістику та позиції Сил оборони. Через відсутність значних успіхів піхоти Кремль збільшив кількість ударів керованими авіабомбами, руйнуючи прифронтові села та міста. Добропілля, яке раніше служило тиловою базою для відпочинку, зазнало масштабних руйнувань через безперервні атаки авіації та дронів, що змушує місцевих мешканців виїжджати.
Згідно з даними Генштабу ЗСУ, українські підрозділи міцно тримають оборону біля Нового Шахового, Нового Донбасу, Добропілля, Водянського та блокують шляхи просування противника, завчасно їх мінуючи.
Що стосується Костянтинівського напрямку, станом на вересень 2026 року він залишається одним із найбільш напружених та динамічних на фронті. Російські війська проводять від 12 до 29 атак щодня, намагаючись проламати українську оборону. Сили оборони дають відсіч, зокрема знищуючи штурмові групи за допомогою операторів БПЛА. Бої фіксуються в районах Новоселівки, Миколайпілля, Шахового, Софіївки, Русиного Яру, Іллінівки та Кучерівого Яру.
Надходила різна інформація щодо появи малих штурмових груп в Іжевці, яке попередньо перебувало в «сірій» зоні. Після фіксації ворога за допомогою об’єктивного контролю окупанти змістили свій вектор на Безім’яне та Попасне. Загарбники намагаються обійти українські позиції з флангів, звужуючи простір для маневрів ЗСУ та перерізаючи постачання. Штурми у бік Новоселівки, Іллінівки, Довгої Балки та Русиного Яру відбуваються щодня.
Головною проблемою є погіршення ситуації навколо Часового Яру. Ворог атакує мікрорайон Шевченка, контроль над яким українські сили утримували три з половиною роки, стримуючи спроби оточення угруповання в Костянтинівці. Основне завдання окупантів — повний контроль над містом, яке має для них політичне, інформаційне та військове значення. Вони використовують історичні паралелі, нагадуючи, що зірки для веж Кремля виготовлялися саме на місцевому склозаводі, аби підкреслити радянську спадщину.
У самому місті помітно зросла кількість ворожих операторів БПЛА, що створює труднощі для ЗСУ. Ситуація ускладнюється тим, що Костянтинівка лежить у низині, тоді як окупанти контролюють панівні висоти в Торецьку та Часовому Яру. За інформацією військової розвідки, росіяни вдаються до підступної тактики: перевдягаються в цивільне та ховають зброю під одягом під час пересування містом. Українські оператори дронів ретельно вистежують таких осіб з повітря для знищення.
Населений пункт фактично знищений у класичному розумінні. Ворожа авіація активно б’є КАБами по українських позиціях, застосовуючи тактику випаленої землі, щоб позбавити Сили оборони можливості використовуватицілу промислову забудову як опорні пункти.
Добропілля та Костянтинівка є головними першочерговими цілями ворога на Донецькому фронті. Обидва міста паралельно залучені в цей процес, що має відкрити ворогу шлях на Краматорськ, а згодом — на Дружківку та Слов’янськ.