Війна на Близькому Сході та її глобальні наслідки дедалі частіше стають підставою для оцінок, що сучасна система міжнародних відносин пережила фундаментальні зміни. Саме про це йдеться в авторській колонці головного редактора Neue Zürcher Zeitung Еріка Гуджера.
На думку автора, світовий порядок, що спирався на норми міжнародного права, фактично почав слабшати після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Відтоді, вважає він, дедалі помітнішою стає логіка сили, тоді як правові механізми втрачають вплив.
Гуджер також аналізує, чому Сполучені Штати, очолювані Дональдом Трампом, могли піти на ескалацію конфлікту на Близькому Сході, навіть за відсутності очевидних стратегічних вигод. Він зазначає, що за нинішніх умов зовнішньополітичні рішення все частіше залежать не від здатності інших держав їх стримувати.
На його переконання, нинішні події відображають глибший процес перебудови глобальної системи — перехід від однополярного світу, у якому після розпаду СРСР домінували США, до багатополярної моделі. Серед головних центрів впливу він називає США, Китай, Росію, Індію та Європейський Союз.
Автор вживає термін “ефект Путіна”, пояснюючи його тим, що у 2022 році міжнародна спільнота не змогла зупинити повномасштабне вторгнення Росії в Україну. На його думку, саме це стало одним із чинників подальшого послаблення глобальних стримувальних механізмів.
Як вважає Гуджер, у такій моделі світу підвищується ризик нових регіональних конфліктів. Він припускає, що війни, подібні до тих, що тривають в Україні та на Близькому Сході, можуть ставати дедалі поширенішими.
Водночас він не вважає, що розвиток подій неминуче приведе до нової глобальної війни на кшталт ХХ століття. На його думку, майбутні протистояння найімовірніше матимуть локальний характер, хоча їхні наслідки відчуватимуться в усьому світі.
Раніше ми писали, що повномасштабна війна Росії проти України дедалі більше сприймається як безпосередній виклик для всієї Європи. Цього тижня Європейський Союз погодив пакет фінансової допомоги Україні в обсязі близько 90 млрд євро (приблизно 105 млрд доларів), який має забезпечити стабільність української економіки щонайменше до кінця наступного року. Водночас європейські посадовці застерігають, що цих коштів може виявитися недостатньо.