8 вересня 2026 року влада Молдови була змушена тимчасово закрити повітряний простір через незаконне вторгнення російського безпілотника в аеропорт Кишинева. Через це виліт борту президента України затримався. Міністерство оборони Молдови та дані радарів зафіксували, що один із ворожих БПЛА залетів із Одеської області, перетнув молдовський повітряний простір, углубівся на 70 км у територію Румунії, після чого повернувся назад до Молдови. Віорел Кульмінський, посол Молдови у США, висловив припущення, що поява реактивного дрона саме тоді, коли Зеленський перебував у кишинівському аеропорту, могла бути не випадковістю, а цілеспрямованою розвідкою або провокацією РФ. Російська пропаганда активно розганяє тему ескалації, Дугін обіцяє “взяти Київ”, а в ефірах уже обговорюють потенційні провокації. Подібні кроки можуть бути не просто набором випадкових погроз, а частиною підготовки інформаційного фундаменту під новий кремлівський сценарій для створення приводу до подальшої ескалації.
Російський ідеолог Олександр Дугін виступив із заявою про те, що війська РФ нібито захоплять Київ уже “найближчими місяцями”. Спочатку це може сприйматися як черговий гучний випад маргінального діяча російського медіапростору, проте ці слова пролунали на тлі інших сигналів із Москви, які вказують на прагнення Кремля підняти ставки у війні та переконати Захід у своїй готовності до подальшої ескалації. Зокрема, у той же день Дугін опублікував у своєму Telegram-каналі коротку фразу про те, що “Київ буде взято найближчими місяцями”. Напередодні ж російські засоби масової інформації масово поширили фейкову новину з посиланням на вигадане “підпілля” про нібито екстрене вивезення українською владою документації судів і прокуратури з лівобережної частини Києва та підготовку чиновників до евакуації.
Варто зазначити, що Дугін виконує роль, аналогічну до тієї, яку раніше виконував покійний Жириновський, озвучуючи тези, неприйнятні для офіційної влади. Проте всі розуміють його зв’язок із Кремлем та спецслужбами, а отже, і політичний характер цих сигналів для західних партнерів. Раніше Дугін вже висував подібні ультиматуми, що дублюють позицію офіційної Москви. Наприклад, наприкінці серпня 2026 року він вимагав “віддати Росії Україну задля уникнення ескалації”, а раніше стверджував, що навіть після виходу на адмінкордони Донеччини РФ не зупиниться, адже її головна мета — знищення української державності. Тому заяву про захоплення Києва слід сприймати як елемент політичного тиску, а не як реальний прогноз з фронту.
Провокаційні дії з боку РФ щодо борту українського президента та заяви Дугіна демонструють прагнення підвищити ставки. Вони сигналізують Сполученим Штатам, що Росія наполягатиме на власних умовах завершення війни, і в разі відсутності тиску на Україну щодо територіальних поступок можливе подальше загострення бойових дій. Формально такі кроки російських спецслужб суперечать заявам Путіна та Лаврова про готовність до дипломатії, але ці суперечності можуть бути поверхневими. Демонструючи Заходу готовність до переговорів, Москва одночасно створює провокації, показуючи неминучість жорсткішого сценарію в разі відмови від її умов.
Синхронність виступів Дугіна, інциденту з президентським літаком у Молдові та тиражування цих тем у медіа є ключовою ознакою російського ІПСО. Це класична інформаційно-психологічна операція, спрямована на переконання Заходу в реальності військової ескалації. Найбільше насторожує саме ця узгодженість дій, яка формує цілісне поле: РФ нібито прагне домовлятися, але без згоди Заходу на її умови почнеться новий виток війни. У цьому контексті показовим став ефір російського пропагандиста Володимира Соловйова, де також публічно заговорили про можливість провокаційних сценаріїв.
Після заяв Володимира Зеленського про те, що війна все більше “закриває небо” над Росією, Путін звинуватив Україну в “державному тероризмі” та заговорив про загрози трагедій з цивільними літаками. Аналітичний відділ ГІ “Права Справа” за оперативною інформацією зазначає, що російські спецслужби готують операцію “під чужим прапором”. Йдеться про можливе знищення цивільного борта із застосуванням трофейних українських безпілотників, які російські спецслужби збирають, ремонтують після падіння через РЕБ чи технічні несправності та накопичують для майбутніх провокацій. Метою таких дій є звинувачення України у порушенні норм війни, зміна міжнародного порядку денного та позиціонування себе як жертви, а не агресора.
Описаний сценарій безпосередньо пов’язаний із поточними діями РФ. Послідовність кремлівських спецоперацій вибудовується поступово: спочатку створюється образ зовнішньої загрози, потім відбуваються провокація в Молдові та поява сценаріїв провокацій у медіапросторі. Проведення операцій “під чужим прапором” спрямоване на створення casus belli — фактичної легітимізації наступних кроків Росії. Цільовою аудиторією залишається Захід, якому доводять, що відмова від прийняття російського сценарію закінчення війни залишає лише одну альтернативу — підвищення ставок.
Путін уже поєднував риторику переговорів із прямими погрозами Києву, заявляючи після саміту ШОС про нові удари по енергетиці, називаючи Україну “терористами” та погрожуючи відповіддю на можливі “трагедії з літаками” над РФ, водночас продовжуючи говорити про готовність до дипломатичного врегулювання.