З’явлення нових типів реактивних безпілотників, таких як “Герань-5”, свідчить про постійні спроби Росії вдосконалити свої засоби нападу. Незважаючи на високу швидкість і потужність цих апаратів, їх масове використання стримується дефіцитом комплектуючих і складністю виробництва, що заважає створенню справжнього “нашестя” реактивних дронів. Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” розповів Валерій Боровик, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact та учасник бойових дій. Експерт зазначив, що реактивні дрони суттєво відрізняються від звичних “шахедів” не лише звуком, а й динамічними характеристиками. Це фактично проміжна ланка між класичним безпілотником і крилатою ракетою. “Нашестя торохтілок, якщо ми говоримо про реактивні дрони, не буде, тому що він не торохтить, він свистить. Це фактично, знаєте, як ракета, але ми називаємо це в себе в спільноті “недоракета” або “передрон”. Швидкість може сягати від 350 до 650 км, а під час атаки — до 700 км. Це досить потужна зброя”, — зазначив він. Основною причиною, чому такі дрони не стали масовими, є дефіцит двигунів. За словами Боровика, ці компоненти розкуплені на роки вперед, а їх виробництво обмежене в Європі та Китаї. Як наслідок, Україна та Росія стикаються з однаковою проблемою — неможливістю швидко наростити масштаби виготовлення реактивних БпЛА. “Питання в двигунах. Двигуни в Європі фактично розкуплені на кілька років. У Китаї також не можуть масштабувати виробництво своїх дронів, оскільки їм потрібні двигуни для власних дронів і ракет, а також для підготовки до продовження Третьої світової війни, яку я вважаю почалася в 2015 році на території України. Проблема з постачанням двигунів стоїть не лише у нас, вона також актуальна для ворога”, — додав він. Хоча перші іранські дрони були дуже дорогими, з часом Росія змогла налагодити власне виробництво та знизити собівартість класичних моделей. Проте реактивні зразки, такі як “Герань-5”, залишаються значно дорожчими. Експерт застерігає від простого порівняння ціни ракети ППО та вартості самого дрона. “Ніколи не можна порівнювати ціну самого антидронового захисту, чи то кінетичного, чи інтерцептора, з ціною того, що до тебе летить. Це не зовсім коректно, оскільки потрібно враховувати також ціну об’єкта, куди може вдарити дрон, а це можуть бути десятки мільйонів”, — підкреслив він. На сьогодні реактивні дрони-перехоплювачі ще не вийшли на етап серійного використання через ті ж проблеми з двигунами та системами наведення. Тому для боротьби з реактивними “Геранями” Україні доводиться залучати значні ресурси. “Традиційна система ППО — це ракети, це дорогі ракети, іноді їх дуже мало, або авіація, що мала, що велика, доводиться піднімати винищувач”, — підсумував Боровик. Він також наголосив, що ворог продовжує експериментувати з компонентами та технологіями на передовій, а подальше масштабування цих апаратів залежатиме від здатності Росії обходити санкції та отримувати комплектуючі через “сірі схеми” постачання.