Православна Церква України у понеділок, 28 вересня, вшановує преподобного сповідника Харитона, святого В’ячеслава, князя Чеського, а також Собор преподобних отців Печерських, які спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. Також у цей день згадують преподобного Антонія — засновника Печерської обителі, та блаженного священномученика Микиту Будку. “Апостроф” розповідає про житія цих святих, а також про народні звичаї, прикмети та заборони цього дня.
Преподобний Харитон з’явився на світ у IV столітті в малоазійському місті Іконії. Він вирізнявся побожністю та належав до християнської громади. У період правління римського імператора Авреліана послідовники Христа зазнавали жорстоких гонінь. За переказом, Харитона затримали та доставили на суд, де від нього вимагали відректися від віри й принести жертви язичницьким божествам. Через свою відмову він пройшов через катування та ув’язнення. Після пом’якшення переслідувань Харитон здобув волю й вирішив присвятити себе самотності та молитві.
Однак шлях подвижника виявився непростим. За легендою, прямуючи до пустелі, Харитон потрапив у полон до розбійників, які зв’язали його і залишили в печері, проте невдовзі самі отруїлися зміїною отрутою. Звільнившись, святий осів поблизу Єрусалима, де навколо нього почали гуртуватися учні. Так постала Фаранська лавра — одна з найстаріших чернечих обителей Палестини. Згодом Харитон заснував ще один монастир біля Єрихона, де навчав ченців молитви і суворого способу життя. Наприкінці земних днів він повернувся до своєї першої обителі, прагнучи усамітнення, і там помер під час молитви. За непохитність у вірі та перенесені гоніння його іменують Сповідником.
Князь Чехії В’ячеслав жив у X столітті, народившись близько 907 року в сім’ї князя Вратислава та княгині Драгомири. Значний вплив на його виховання мала бабуся, християнка княгиня Людмила, котра прищепила хлопцеві повагу до віри та освіти. Ставши правителем Чехії у юному віці після смерті батька, В’ячеслав сприяв поширенню християнства, допомагав бідним, вдовам і сиротам, підтримував духовенство та зводив храми. За житійними переказами, освічений правитель володів грецькою та латинською мовами. Водночас політичне протистояння навколо престолу загострилося, і його суперником став молодший брат Болеслав. У 935 році Болеслав запросив В’ячеслава до Старої Болеслави на освячення храму, де князь затримався ще на один день. Ранком наступного дня на шляху до церкви на нього напали змовники і вбили біля святині. Згодом, за переказами, Болеслав розкаявся, а тіло брата перевезли до Праги і поховали у спорудженому самим князем храмі святого Віта. Святий В’ячеслав шанується як головний покровитель Чехії та в інших християнських традиціях.
Особливе місце в українському церковному календарі 28 вересня посідає Собор преподобних отців Печерських, які упокоїлися в Ближніх або Антонієвих печерах. Це загальне вшанування десятків подвижників Києво-Печерського монастиря різних століть. Серед них відомі засновник обителі преподобний Антоній, Прохор Чудотворець, Аліпій Іконописець, Агапіт Лікар Безвідплатний, Нестор Літописець, Микола Святоша, Ілля Муромець та інші. Їхній життєвий шлях різнився: одні обирали затворницьку молитву, інші трудилися в господарстві, писали ікони, лікували недужих або вели літописи. Заснування Печерської обителі пов’язане з преподобним Антоніем, який оселився в печері біля Києва, заклавши основу майбутньої Києво-Печерської Лаври разом із прибулими подвижниками. До Собору Ближніх печер увійшло понад сімдесят канонізованих святих, і хоча не всі імена збереглися, спільна пам’ять вшановує весь сонм цих ченців.
Знаковою постаттю 28 вересня є також блаженний священномученик Микита Будка, український релігійний діяч XX століття. Він народився 1877 року в селі Добромірка на Тернопільщині, навчався у Львівській духовній семінарії та служив українським громадам після висвячення. У 1912 році Микиту Будку призначили першим українським католицьким єпископом у Канаді, де він очолив розвиток парафій та організовував релігійне життя переселенців. Після повернення в Україну зазнав переслідувань від радянської влади через свою діяльність, був арештований, закатований на слідстві та засуджений до восьми років ув’язнення. Відправлений до табору Каралаг поблизу Караганди в Казахстані на важку фізичну працю, єпископ помер там у 1949 році. Згодом Католицька Церква визнала його мучеником, а у 2001 році Папа Іван Павло II проголосив блаженним. Його доля перегукується з долею преподобного Харитона, оскільки обидва постраждали за свої переконання, не зрадивши служіння.
Наприкінці вересня селяни зазвичай завершували основні польові роботи, готуючи господарство до зими: збирали пізні овочі, перебирали картоплю, сушили гриби, груші та яблука, відправляли врожай до льохів і комор. Також утеплювали хліви, перевіряли дахи, лагодили паркани та заготовляли дрова. Довгі вечори супроводжувалися домашньою роботою: жінки вишивали, шили та пряли, а чоловіки готували реманент. У цей же час завершувався пасічний сезон, а вулики готували до зимівлі. Ці процеси належали до традиційного сільського укладу життя, а не до церковних обрядів.
У цей період уважно стежили за поведінкою птахів, станом дерев та погодою, щоб передбачити майбутню осінь і зиму, хоча такі прикмети є лише народними спостереженнями. Церква не вводить жорстких заборон на приготування їжі, прибирання, прання чи інші справи у понеділок, 28 вересня, оскільки дата не є днем посту у календарі. Народні ж правила радять уникати сварок, обману, лихослів’я та побажань зла, особливо у стосунках із рідними, не наділяючи свято зайвими побутовими забобонами, які відрізняються залежно від регіону і не регламентуються ПЦУ.
У день пам’яті святих можна відвідати храм і помолитися преподобному Харитону Сповіднику, святому князю В’ячеславу та Печерським святим, згадуючи тих, хто зберіг вірність переконанням у важкі часи. Доречно приділити увагу близьким, підтримати тих, хто потребує допомоги, або помолитися за рідних. У побуті ж варто завершити невідкладні осінні справи, зібрати запаси та підготувати дім до холодів. Раніше “Апостроф” розповідав про свято 25 вересня та пов’язані з ним традиції.